Сьогодні 8 березня сприймається українським суспільством двояко: як день боротьби за рівні права та як успадковане з радянських часів «свято краси». Історикиня з Дніпра Валерія Лавренко пояснює, що за тюльпанами та вітальними листівками прихована десятилітня історія системного вимивання протестного духу.
Фундамент свята був закладений ще у 1857 році, коли американські текстильниці вийшли на майдани. Їхні вимоги були далекими від романтики: скорочення 16-годинного робочого дня та заборона дитячої праці. Цікаво, що тогочасна пропаганда намагалася дискредитувати протестувальниць, називаючи їх повіями. Подібні мітинги хвилею прокотилися Європою — Берліном, Парижем, Копенгагеном, і зрештою призвели до того, що після Першої світової війни жінки масово отримали виборчі права.
Еволюція підміни: як протест став інфантильним
Радянська влада, яка на початку підтримувала революційні настрої, швидко зрозуміла небезпеку жіночих мітингів проти самої системи. У 1930-ті роки 8 березня почали витісняти з вулиць у помпезні зали. Замість плакатів з вимогами з’явилися нагородження стахановок та колгоспниць — це був перший крок до деполітизації дня.
Остаточна «інфантилізація» свята припала на брежнєвську епоху. Саме тоді масово з’явилися листівки з білочками, зайчиками та ведмедиками. За словами Валерії Лавренко, це робилося з конкретною метою:
- знищити революційний характер дати;
- приховати факт «заганяння» жінки на кухню;
- нормалізувати подвійне навантаження, де жінка має і будувати кар’єру в металургії, і бути ідеальною господинею.
Подарунки у вигляді каструль та пилососів лише закріплювали цей статус-кво. У такому спотвореному форматі Україна й отримала свято у спадок після розпаду СРСР.
Регіональний контекст та європейський досвід
Досліджуючи історію Придніпров’я, Валерія Лавренко знайшла згадку в газеті «Южная Зоря» за 1912 рік про ідею створення Товариства захисту прав жінок у Катеринославі. Хоча масштабних вуличних виступів у місті тоді не зафіксували (на відміну від Києва), ідеї рівноправ’я вже активно обговорювалися місцевою інтелігенцією.
У Європі ставлення до 8 березня сьогодні вкрай різноманітне:
- скандинавські країни вважають його надважливим, пишаючись своїм лідерством у наданні прав жінкам;
- Італія, Франція та Німеччина ставляться до цієї дати значно стриманіше.
Повномасштабне вторгнення як крапка в «біполярочці»
Ще десять років тому в українському суспільстві співіснували дві реальності: активістки з плакатами за рівність та політики з дешевими тюльпанами. Проте події останніх років змінили все. Навряд чи зараз знайдеться сміливець, який принесе «букетик для краси» дівчатам із Третьої штурмової бригади.
«Цей день — це зайвий привід нагадати про права жінок, але якщо жінці в цей день принципово подарувати букет тюльпанів — вона має право, і не лише в цей день. Тобто, право вибору — це те, за що боролися жінки»
Сьогодні 8 березня в Україні остаточно трансформується у світовий контекст: день, коли право вибору — від кар’єрного шляху до формату святкування — є головною цінністю.