Життя 43-річного Руслана з Харкова до початку повномасштабного вторгнення рф було пов’язане з роботою в автосервісі та захопленням спортом. Дізнавшись про напад на країну під час зміни, він наступного дня звернувся до ТЦК, однак через значну кількість охочих стати на облік його прийняли лише на третю добу. Тоді військовозобов’язаному повідомили, що наразі його участь не потрібна. Після того як родина виїхала до Тернополя, чоловік знову прийшов до центру комплектування і у квітні 2022 року був мобілізований.
Під час служби Руслан опинився на Миколаївському, Херсонському та Донецькому напрямках. За цей час він зазнав п’яти поранень, останнє з яких сталося у липні 2025 року, коли він ніс чергування у тиловому підрозділі, охороняючи боєприпаси та техніку. Внаслідок вибуху безпілотника уламки пошкодили голову та спину, де після попередніх травм залишалися два уламки. Загалом у тілі нині тринадцять уламків. Після кількох операцій військовий продовжує лікування в реабілітаційному центрі Дніпра.
«Є прогрес – можу спати, менше болить спина. Після поранення лежав тільки на одному боці, тепер відчутно легше. Роблю вправи на зміцнення м’язів спини, рук, ніг, треную витривалість, працюю на біговій доріжці, з м’ячами та еластичними стрічками. Реабілітація точно допомагає, але потрібен ще час, звісно», – говорить захисник.
Фахівці центру поступово відновлюють силу та рухливість військового. Асистентка фізичного терапевта Аріна пояснила, що команда нині сфокусована на полегшенні болю й укріпленні м’язового корсету.
«У Руслана була радикулопатія та сильний скимний біль. Ми застосовуємо вправи на витривалість, додаткові навантаження, роботу з м’ячами та тренажерами. Уже є позитивна динаміка – за результатами опитувальної шкали біль зменшився, витривалість покращилася. Але попереду ще багато роботи», – каже Аріна.
Паралельно із фізичним відновленням військовий отримує й соціально-психологічний супровід. За словами соціальної працівниці-психологині Катерини, її робота допомагає бійцям впоратися з емоційними станами та побутовими викликами.
«Роль соціального працівника непомітна, але невід’ємна. Ми допомагаємо бійцям впоратися з емоційними та побутовими труднощами, організувати подальшу реабілітацію чи соціальні послуги, підтримуємо у кризових ситуаціях, сприяємо комунікації між пацієнтом, родиною та громадою», – додала Катерина.
Після завершення реабілітації Руслан має намір повернутися до служби. Він розглядає подальшу службу у тиловій бригаді, де зможе, як зазначає сам, максимально допомагати побратимам на передовій.
У дніпровському центрі над кожним військовим працює мультидисциплінарна команда: лікарі фізичної реабілітації, фізичні терапевти, ерготерапевти, логопеди та психологи. Для кожного складають індивідуальну програму з урахуванням його стану та потреб.