Для мешканців будинку № 73 по вулиці Робочій зима перетворилася на випробування, яке витримує не кожен. У п’ятипід’їзній панельній шістнадцятиповерхівці температура в квартирах рідко підіймається вище +12°C. У морозні дні стовпчики термометрів опускаються до критичних 8-9 градусів, що змушує людей спати у верхньому одязі під кількома ковдрами.
Ситуацію загострює енергетичний парадокс. Будинок живиться від компанії ЦЕК, тоді як котельня, що має його обігрівати, підключена до мереж ДТЕК. Оскільки графіки вимкнень у цих операторів не збігаються, система опалення просто не встигає прогрітися. Коли в квартирах з’являється світло, котельня може бути знеструмлена, і навпаки. Як наслідок, вода в систему заходить температурою лише 40 градусів, чого катастрофічно мало для обігріву висотки.
Мешканці будинку описують свій побут як щоденну боротьбу:
- Постійна вологість та пліснява на стінах перших поверхів провокують застуди та задишку.
- Через холод на фасаді будівлі вже почали з’являтися тріщини.
- Люди змушені вмикати обігрівачі за ті 4 години на добу, коли є електрика, але панельний будинок миттєво втрачає тепло.
- Гігієнічні процедури стають викликом, бо бойлери не встигають нагрітися, а приймати душ при +10°C небезпечно для здоров’я.
Особливе обурення викликає фінансовий аспект. Незважаючи на холод, рахунки за опалення нараховуються за загальнобудинковим лічильником. Для власників двокімнатних квартир сума становить близько 900 гривень, для трикімнатних – 1200 гривень. Крім того, через пікове споживання енергії під час ввімкнень, рахунки за електрику часто вищі, ніж у мешканців теплих осель.
Наш будинок панельний, без газу. За дві години, що дають електрику, система не встигає прогрітися. Рахунок за опалення прийшов на 900 гривень. Але це опаленням важко назвати. Так, аби труби не розмерзлися.
Цікаво, що в цьому ж будинку розташована приймальня депутата міськради Андрія Клименка, який очолює міську теплопостачальну компанію. Люди сподіваються, що таке сусідство допоможе зрушити питання з мертвої точки, інакше вони готові до радикальних протестів та «штурмів» приймальні.
Поки що мешканці змушені спостерігати за будинками на іншому боці вулиці, де світло не вимикають, і продовжують дихати парою у власних вітальнях. Проблема 73-го будинку є типовим прикладом системної кризи, де котельні, що обслуговують школи та дитсадки, досі не отримали статусу критичної інфраструктури.