Для когось професія рятувальника — це дитяча романтика, але для Павла Гайдукова вона стала результатом зрілого та свідомого вибору. Сьогодні заступник начальника однієї з пожежно-рятувальних частин Дніпра щодня ставить чуже життя вище за власну безпеку, стикаючись із жахами, які важко осягнути цивільній людині.
Шлях Павла у службі порятунку розпочався задовго до повномасштабного вторгнення. Ще з 2014 року він бачив чимало викликів, проте події лютого 2022-го перетворили його роботу на справжнє випробування на межі людських можливостей. Війна принесла нову, страшну реальність: руїни багатоповерхівок, під якими опиняються замкненими цілі родини.
За межею людського болю
У межах проєкту «Війна без цензури» рятувальник поділився тим, що зазвичай залишається за лаштунками офіційних зведень. Найважчими моментами у професійній діяльності Павла та його команди є:
- пошук і деблокування дітей під бетонними завалами;
- робота з травмами, які медики класифікують як несумісні з життям;
- необхідність підтримувати надію в людях, які перебувають у стані відчаю та вірять у диво порятунку.
За словами Гайдукова, бути рятувальником сьогодні — це не просто професія, а вибір щохвилини боротися за кожну людину в епіцентрі пекла. Його історія — це розповідь про те, як крізь біль і руйнування фахівці ДСНС продовжують виконувати свою місію, витягуючи життя з-під уламків сучасного воєнного Дніпра.