Замість затишних вечорів при свічках — повні зали з театральним освітленням. Для мешканців Дніпра театри стали не просто культурним осередком, а справжнім острівцем стабільності, де завжди є світло, тепло та жива енергія. Поки в житлових кварталах триває темрява, за кулісами триває боротьба за кожну виставу.
Журналісти з’ясували, як два провідні заклади міста адаптувалися до жорстких умов війни та чому аншлаги стали новою нормою в умовах знеструмлень.
Театр імені Шевченка: затишок попри будь-які обставини
Дніпровський національний театр імені Тараса Шевченка демонструє дивовижну стійкість. За словами завідувачки літчастиною Валентини Галацької, заклад працює автономно завдяки власному генератору. Тут не лише показують вистави, а й забезпечують глядачам опалення та воду.
Цікаво, що попит на квитки лише зріс. Люди приходять за розрадою, обираючи переважно легкі та класичні твори:
- комедійні постановки («Весілля в Малинівці», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки»);
- українську класику («Наталка Полтавка», «Сватання на Гончарівці»);
- концертні та дитячі програми.
Навіть тривоги не завжди переривають магію сцени. Рішення про продовження вистави ухвалюють самі глядачі, і протягом 108-го сезону випадків, коли залу довелося б терміново евакуювати в укриття посеред дійства, ще не було. Окрім основної діяльності, колектив активно волонтерить та підтримує поранених бійців у шпиталях.
Оперний театр: виклик потужностей та безпекові пріоритети
У Дніпровському академічному театрі опери та балету ситуація дещо складніша. Хоча будівля також має генератор, його ресурсу недостатньо для енерговитратних оперних чи балетних постановок. Як пояснює Майя Лебедєва, потужностей вистачає лише на репетиції. Через це опери «Кармен» та «Жизель» нещодавно довелося скасувати.
Проте безпека в Оперному — на першому місці:
- адміністратори ретельно моніторять рівень загрози під час тривог;
- за наявності небезпеки глядачів просять пройти до облаштованого сховища;
- якщо тривога затягується понад годину, відвідувачам пропонують додивитися виставу іншим разом за тими ж квитками.
Незважаючи на технічні труднощі, артисти залишаються професіоналами. Вони розуміють, що для багатьох дніпрян похід у театр — це єдина можливість змінити гнітючу домашню атмосферу на світло і красу. Як зазначають у закладі, люди прямо кажуть: «Якщо вдома немає світла, краще провести вечір у театрі».
Сьогодні театр у Дніпрі став чимось більшим за мистецтво — це маніфест незламності та спосіб зберегти внутрішню гармонію у найтемніші часи.