У Дніпрі ще 21 сім’я з Маріуполя отримала ключі від соціальних квартир. Цей етап реалізовано в межах проєкту «ЯМаріуполь.Житло», який став результатом співпраці між меріями Дніпра та Маріуполя за підтримки уряду Франції, міжнародних організацій і благодійних місій. За майже три роки у місті відновили три великі будівлі, де нині проживають понад 400 родин.
Мер Дніпра Борис Філатов під час вручення ключів згадав, що перший центр «Я – Маріуполь» відкрили саме у Дніпрі, і наголосив на важливості підтримки переселенців.
«Я гордий тим, що Дніпро був першим містом, що приймало маріупольців після початку повномасштабної війни. Перший центр «Я – Маріуполь» було відкрито саме у Дніпрі. Я радий, що як тоді, так і зараз ми робимо все, що від нас потрібно. Дякую всім колегам та партнерам, причетним до цієї події. І, дорогі друзі, хоча ви залишилися маріупольцями, але ви також і наші любі дніпряни», — сказав Борис Філатов.
Приміщення соціального житла відповідають нормам доступності: квартири мають необхідні меблі та техніку, а на поверхах облаштовані дитячі кімнати, простори для відпочинку, коворкінги, Game Book Room і спортивна зала.
Паралельно впорядкували й територію навколо будівель, подбавши про благоустрій для мешканців.
Мер Маріуполя Вадим Бойченко підкреслив значення допомоги від партнерів і підтримки Дніпра у найскладніші моменти.
«Це – підтримка і фундамент життя. І все неможливе стає можливим, коли ти не сам. Я вдячний своєму другу Борису Філатову. Бо коли було боляче, коли потрібно було витягати людей з пекла, такі громади, як Дніпро, простягнули руку. Шана та подяка за всю допомогу та сталу підтримку. Громадам, державі і нашим партнерам на всіх рівнях», — зазначив Вадим Бойченко.
Серед нових мешканців – пан Валерій, який розповів, що понад три роки проживав у Дніпрі разом із родиною, спершу орендуючи житло, а згодом тимчасово мешкаючи у знайомих. Тепер він радіє можливості жити окремо, але поруч із дітьми.
«Дуже все подобається, бо є все для життя. Були у нас такі квартири, де не було нічого. А тепер усе новеньке, все є для життя. Я задоволений. У нас тут діти ще живуть – дочка, зять та онука. Будемо просто жити через стінку. То жили в одній кімнаті, в одній квартирі. А тепер мешкатимемо окремо, та будемо спілкуватися», — каже пан Валерій.