Питання про те, як оперативно перейти на українську мову, сьогодні хвилює багатьох, особливо в містах із тривалим переважанням російськомовного середовища, таких як Дніпро. Після повномасштабного вторгнення Росії все більше людей прагнуть дистанціюватися від усього, що асоціюється з країною-агресоркою. У межах проєкту “Дієва допомога” кандидатка філологічних наук та письменниця Ірина Пасько поділилася порадами щодо того, як зробити перехід швидким і сталим.
Те, скільки часу може піти на зміну мови спілкування, залежить від конкретної людини, пояснює філологиня. Вона наводить приклади, коли перехід відбувався одразу за рішенням самої людини.
“Я знаю кейси, коли людина просто вирішила – і перейшла. Одна з колег моєї свекрухи це зробила ще у 2014 році… Їй бракувало словникового запасу, їй було складно, але вона не реагувала на кпини”, – говорить Ірина Пасько.
Водночас поступове розмежування сфер спілкування також є ефективним, додає фахівчиня. Вона радить починати з конкретних життєвих ситуацій – звернень у транспорті, спілкування у сфері обслуговування, а згодом долучати роботу та сім’ю. Ірина підкреслює, що труднощі на роботі можливі, особливо якщо колектив російськомовний, але нині більшість адекватних людей розуміє причини такого вибору.
Єдиного шляху немає, зазначає вона, адже головною умовою успіху є внутрішня мотивація. Деякі люди добре говорять українською у певних колах, але поза ними повертаються до російської, і це, на думку філологині, свідчить про нестачу внутрішньої відповідальності за власне мовне середовище.
Якщо близькі не підтримують перехід, варто спокійно пояснювати свої мотиви, не реагуючи на жарти чи іронію, переконана Ірина.
“Є дуже непоганий варіант відповіді на питання ‘А что это ты по-украински?’: ‘Я так вирішив/вирішила’. Ви нікому не зобов’язані пояснювати, чому говорите державною мовою”, – говорить вона.
Філологиня радить самостійно формувати середовище, у якому можна вільно практикувати українську: відвідувати розмовні клуби, долучатися до мовних марафонів або самим задавати тон у спілкуванні. За її словами, навіть якщо реакція інших не миттєва, поступові зміни під впливом мовця все ж відбуватимуться.
У соцмережах, за спостереженнями Ірини, перехід відбувається легше. Перед написанням думки можна обдумати текст, перевірити незнайоме слово, знайти його онлайн. Вона радить починати саме з письмових практик – публікувати пости українською, відповідати в коментарях і листуватися в месенджерах державною мовою.
У побуті ж складнощі пов’язані насамперед із браком лексики на теми щоденного життя – назви страв, одягу, посуду чи продуктів.
“Якщо таких ‘побутових’ слів бракує, їх можна з’ясувати окремо: погуглити, подивитися словник, почитати дитячі книжки чи мультфільми глянути”, – пояснює філологиня.
Щодо вдосконалення мови, Ірина Пасько наголошує: важливо не вимагати від себе досконалості. Практика, читання, прослуховування контенту та регулярність допомагають більше, ніж страх помилок.
“Треба припинити себе гризти за кожну помилку… Також потрібно читати. Що більше людина читає, то багатший її словниковий запас”, – радить вона.
Філологиня підкреслює, що навіть прості шкільні методи – виписування слів або пошук їх у словнику – залишаються ефективними та сприяють формуванню стійких мовних навичок.