У Дніпрі викладачі та студентки кафедри архітектури створили волонтерський проєкт, у межах якого міські замальовки перетворили на листівки. Їх реалізують у місцевих закладах, а отримані кошти передають на підтримку переселенців і Збройних сил України.
Авторками ескізів стали третьокурсниці кафедри архітектури. Дівчата беруться за зображення знакових куточків Дніпра, а гроші від продажу листівок спрямовують на благодійні потреби.
Під час підготовки до інтерв’ю приміщення раптово залишилося без світла через екстрені відключення, що діяли після чергової атаки рф. Та, як кажуть мисткині, працювати в темряві для них не є чимось незвичним.
«Коли ти працюєш на комп’ютері, запускається, наприклад, Revit, а потім все вимикається – і ти чекаєш. Особливо якщо немає генератора, це дуже важко».
«А в мене вдома є тато, добрий тато-інженер, який зробив нам у хаті акумулятор. Тому я можу працювати – і це дуже рятує, насправді. Але я пам’ятаю часи, коли ми ходили в академію, були відключення. І якщо відключення плюс тривога – ось ідеш у цей темний підвал, і я щось малювала, і світила собі буквально екраном мого творчого ноутбука».
Катерина та Вероніка провели кілька днів, замальовуючи архітектурні об’єкти, фасади та локації, добре впізнавані мешканцями міста.
«Кожен дніпрянин і не дніпрянин бачив набережну, і не змалювати її – це було б грішне діло», — зазначає студентка Вероніка Безкровна.
«Я намалювала пам’ятник молоді Дніпра, якщо не помиляюся. Я така: “о, класні жіночки – намалюю”. Можна намалювати, бо “о, прикольно”, а потім таке: так-так-так, це глибоко», — розповідає студентка Катерина Бондар.
Ескізи увійшли до їхньої навчальної практики, і серед десятків студентських робіт саме їхні викладачі виокремили для друку.
Нині листівки доступні в кількох закладах міста, а всі виручені кошти передають переселенцям та військовим.
«І досі ми це робимо. Місторічка організовує промоушн – і таким чином про нас дізнається більше людей, і ми можемо робити більше. Це суто волонтерська, на самоокупності робота – ми з цього нічого не отримуємо. Ми просто шукаємо можливість приносити користь, як кажуть, маленькими донатами допомагаємо», — пояснює старша викладачка кафедри основ архітектури Ганна Славінська.
Попри навчання й роботу, дівчата продовжують експериментувати з творчістю. Їхні замальовки вже стали інструментом підтримки українських військових, а самі мисткині прагнуть і надалі зображати Дніпро так, щоб надихати інших.